СихівЦІ: Катерина Міхаліцина

Письменниця, поетка, перекладачка, заступниця головного редактора “Видавництва Старого Лева”

“Доля книжки залежить від такого собі ланцюжка людських емоцій”

Текст: Настя Стьопіна.

Про роботу редактора та роботу на Сихові

Моя робота – це постійна праця зі словами та людьми. Бо книжка – це не лише текст, а й автор, який його створює, чи перекладач, який дає твору український голос. Це також ілюстратор, дизайнер, який “переселяє” текст із вордівського файлу у книжковий формат, редактор і коректор, поліграфісти, від яких залежить фізичне втілення книжки. Це великі і маленькі читачі, без яких її життя неможливе. Доля книжки залежить від такого собі ланцюжка людських емоцій і моя робота як відповідального редактора полягала в тому, аби всі люди й емоції збіглися й спрацювали так, щоби книжці велося максимально добре.

Наразі я stay-at-home mom – “мама-вдома”, “мама-на-весь-час”. Це визначення мені подобається значно більше, ніж “сидіння у декреті”, бо з найменшою дитиною якщо і випадає сидіти, то недовго і за ноутбуком. І все-таки ця мама примудряється писати, редагувати, перекладати і навіть іноді малювати ☺

Моя робота у всіх сенсах зараз найбільше пов’язана з Сиховом. Тут ростуть мої діти, і наші дерева. Тут я перекладаю, редагую, пишу вірші й малюю.

Про письменництво

Як дитячого автора мене дуже тішить, що права на нашу з художницею Оксаною Булою книжку “Хто  росте у парку” та її посестру “Хто росте у саду” (обидві вийшли у рідному “Видавництві Старого Лева”) активно купують закордонні видавництва. Навіть і не мріяла про таке.

Зате я змалку мріяла вивчити мову дерев. Замість колискової, прабабця співала мені “Ой посію огірочки”, а тато обходив зі мною, здається, всі поля і парки рідного Млинова. Донька допитувалася, звідки я знаю імена рослин і чи розкажу їй все, що знаю. Без них я би ніколи не сіла за цю серію. Ось і виходить, що пишу для своїх найближчих і завдяки їм, а потім воно переростає у якесь інше життя.

А ще письменство – це постійна праця над собою. І зустрічі з читачами. Зі своєю першою книжкою “Бабусина господа”, яку проілюструвала Наталка Гайда, а випустило в світ знову-таки “Видавництво Старого Лева”, я обходила практично всі сихівські школи і багато бібліотек.

Написала я її просто тому, що мене не влаштовували книжки, де на одній сторінці котик, а на другій вже тигрик з ведмедиком, ще й описані вони як злі та загрозливі. Мені важливо було зібрати під одним дахом звичних тварин і розповісти про них так, щоб у дитині зрушити цікавість і повагу до їхніх звичок та потреб. Особливо у міській дитині.

Про відпочинок та натхнення

З відпочинком у мене складні стосунки. Я не вмію відпочивати, радше змінюю заняття. Найулюбленіші форми “гаяння часу” – їздити на велосипеді та грати в баскетбол, але поки з ними не дуже складається. Моє місце сили зараз – це гойдалка під горіхом біля батьківської хати у Млинові. То мій релакс, дзен, моє натхнення і спосіб молитися.

Про життя на Сихові

Ми з коханим перебрались на Сихів з Нового Львова ще в ті часи, коли не було славнозвісного мосту й майже не було освітлення. Сихів здавався абсолютним краєм світу.

На Скрипника була наша друга орендована квартира з чудовими господарями, які дозволили розмальовувати стіни, з дідусем і бабусею у сусідньому під’їзді на третьому поверсі, які тримали козу; з маковим полем через дорогу, де нині стоять особняки. Тепер з наших вікон видно поля, об’їзну дорогу і купу неба. І за 15 років життя тут переїздити ще нікуди не хотілося ☺

Про переваги та недоліки Сихова

Очевидна перевага Сихова – це простір і наявність усього, що може знадобитися у повсякденному житті. Тут час до часу жив поет Олег Лишега, живуть поет, перекладач, літературознавець Остап Сливинський, письменниця Галина Пагутяк, кінорежисерка Дарія Ткач, наші друзі і друзі наших дітей. Є навчально-реабілітаційний центр “Джерело”, де живуть добро, підтримка і надія. Тут навіть у спеку є повітря. Є лісопарк і поля. Тут кінцева станція трамваю і маршруток. Є і базари з бабуськами, і супермаркети; цілодобові аптеки і круті секонд-хенди, де за копійки можна купити хороші книжки. Є “Кримська перепічка” і Сквер Гідності.

Сихову бракує нормальних тротуарів, пандусів і туалетів для водіїв на кінцевій трамваю. Особисто мені не вистачає тут культурно-книжкової присутності, хоча є “Дім книги” і театр “Домус”, є Центр Довженка і чудові бібліотекарі (наприклад, у бібліотеці №33 по вул.Хуторівка чи у дитячій бібліотеці «Сихівська»), які стають дедалі активніші.

Топ – 3 місць Сихова, які варто відвідати мешканцям інших районів Львова

1. Церква Святої Трійці – єдина автентична дерев’яна церква у Львові.
2. Дуби у Сихівському лісі наприкінці асфальтованої дороги – таких крислатих і кучерявих, здається, немає більше ніде.
3. Навчально-реабілітаційний центр “Джерело” – про його існування і місію варто знати, щоби допомагати, і щоби порадити його тим, кому там можуть допомогти.